І знову втрата....непоправна втрата....
Сьогодні знову важкі хмари чорної печалі закрили від нас світло весняного сонця, безжальний біль увірвався в наші серця, страшний сум міцно стиснув душі і не відпускає. У несправедливій кровопролитній війні з російськими окупантами загинув наш односельчанин Олег Миколайович Лютинський… Загинув як герой, віддавши своє життя за можливість кожного з нас жити, творити, любити, працювати під мирним небом… Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблого, розділяємо непоправне горе. Нехай світла пам’ять про Олега назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя та спокій.
Пам'яті Олега Лютинського
Зацвітає садок - оживає село,
І, здається, що тої війни й не було!
Лиш одне нагадає про тугу – печаль…
Боже, знов край огортає чорна вуаль…
Знов заснув навіки син – Герой УКРАЇНИ,
Повернувшись на мить у труні-домовині…
Зустрічають тюльпани й вишневі садки,
І…маленький синочок, і зчорнілі батьки!
Накувала зозуля йому небагато:
Ви простіть, що так мало, сестри, мамо і тату,
Не повернеться сокіл – відлетів вже на небо,
Десь за хмари високо, де боротись не треба!
Спочивай, наш Герою, біля Бога служи –
Бережи мир на небі, до нас в снах поспіши!
Оксана Мороз
