Куди в Україні можна поскаржитись на дискримінацію за ознакою статі?
Чи часто жінки та чоловіки зустрічаються з дискримінацією? Чи
багато з нас взагалі можуть ідентифікувати цю проблему в побуті? Щоб
вирішувати проблему, потрібно її бачити, знати нормативну базу та
інструменти захисту своїх прав.
Рівні права: декларація та реальність
Сучасна державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей
жінок і чоловіків спрямована на недопущення дискримінації. Для цього було
прийнято ряд законів. Тож нормативно-правова база складається з
Конституції України, Закону України «Про забезпечення рівних прав та
можливостей жінок і чоловіків», Закону України «Про засади запобігання та
протидії дискримінації в Україні» тощо.
Дискримінація за ознакою статі – це ситуація, за якої особа та/або група осіб
за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними,
зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і
свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом
України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім
випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно
обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Простими словами – людину не можуть обмежувати в якомусь праві тільки
через те, що вона має певну стать. Таке можливо лише за наявності
обґрунтованої мети і у належний спосіб. Тож варто розібратись, чи завжди
мета, з якою обмежують права жінок або чоловіків, обґрунтована.
Відповідно до законодавства жінкам і чоловікам мають забезпечуватись рівні
права та можливості при працевлаштуванні, просуванні кар’єрними
сходинками на роботі, під час підвищення кваліфікації та перепідготовки. Чи
завжди у нашому суспільстві дотримуються цих принципів? Питання
риторичне. Проте позитивні зрушення є.
Під час місцевих виборів-2020 36% обраних депутатів – жінки. Це
спрацювала гендерна квота, передбачена Виборчим кодексом України. Коли
на кожну п’ятірку кандидатів відповідно до частини дев’ятої статті 219
Виборчого кодексу України мала бути забезпечена присутність у кожній
п’ятірці кожного виборчого списку чоловіків і жінок – не менше двох
кандидатів кожної статі.
Гендерна стратегія розроблена і впроваджується і в системі надання
безоплатної правової допомоги.
Що не можна вважати дискримінацією
Законодавчо передбачені норми, які не вважаються дискримінацією за
ознакою статі, це:
? спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного
вигодовування дитини (випадки, коли тільки в силу фізичних
особливостей та необхідності виконання природної функції
народження і вирощування дітей жінки потребують більшої
підтримки);
? обов’язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена
законом;
? різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом (у
силу фізичних особливостей жінок і чоловіків);
? особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з
охороною їх репродуктивного здоров’я;
? позитивні дії (створення додаткових можливостей, спрямованих на
усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях жінок і
чоловіків щодо реалізації прав і свобод.
Які бувають форми дискримінації
Дискримінація за ознакою статі буває як пряма, так і непряма.
Пряма дискримінація характеризується як намір дискримінувати особу
певної статі. Наприклад, роботодавець під час прийняття претендента на
певну посаду (яка не передбачає виконання специфічної роботи, яка може
виконуватись виключно чоловіками) відмовляє у працевлаштуванні жінці,
посилаючись на те, що на зазначену посаду розглядаються резюме виключно
чоловіків. До уваги роботодавців та HR-менеджерів – будьте уважні з
оголошеннями про вакансії!
Непряма дискримінація зумовлена впливом політики або певних заходів. Це
відбувається тоді, коли неначе при формально нейтральних правилах особи
однієї статі потрапляють у невигідне становище в порівнянні з особами іншої
статі. Прикладом може бути мінімальний критерій кар’єрного росту для
певної професії, у зв’язку з чим з претендентів може бути виключено
набагато більше жінок, ніж чоловіків.
Формами дискримінації також є підбурювання до дискримінації,
пособництво у дискримінації та утиск.
Куди звертатись у випадку дискримінації за ознакою статі
У залежності від ситуації, яка склалась внаслідок дискримінації за ознакою
статі, особа має право звернутись за захистом порушених прав до
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі –
Уповноважений).
Уповноважений здійснює парламентський контроль щодо запобігання будь-
яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод, у
тому числі дискримінації за ознакою статі.
Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року
після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За
наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений
Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
Письмові звернення до Уповноваженого можна надсилати за адресою: вул.
Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008; на електронну
пошту: hotline@ombudsman.gov.ua.
Письмове звернення, у тому числі й електронне звернення, має бути
оформлено з врахуванням вимог статті 5 Закону України «Про звернення
громадян».
У зверненні має бути зазначено: прізвище, ім’я, по батькові, місце
проживання громадянина, суть порушеного питання: викладення інформації
щодо порушеного права заявника; зазначення найменування органу
державної влади, місцевого самоврядування чи посадової особи, які
порушили права; чи зверталась особа за захистом порушених прав до суду; в
разі наявних відповідей, які стосуються порушення прав, додати до заяви
копії документів; суть прохання чи вимоги; підпис заявника із зазначенням
дати.
В електронному зверненні має бути зазначено електронну поштову адресу,
на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про засоби
зв’язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису під час
надсилання електронного звернення не вимагається.
У разі виникнення додаткових питань є можливість звернення за телефоном
«гарячої лінії» 0800-50-17-20 (безкоштовно).
В Україні також діє Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього
насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації громадської
організації «Ла Страда» – 0 800 500 335 або короткий номер з мобільного
116 123, а також Урядова гаряча лінія з питань допомоги постраждалим від
насильства 1547.
Якщо під час вчинення дискримінації за ознакою статі наявний склад
адміністративного або кримінального правопорушення, тоді за захистом
порушеного права потрібно звернутись до органів поліції.
Особа, стосовно якої застосовано дискримінацію за ознакою статі може
звернутись до найближчого відділу поліції за місцем свого проживання або
викликати працівників поліції за телефоном «102». Також працює
безкоштовна телефонна «гаряча лінія» Національної поліції України 0-800-
50-0202 (щоденно, з 08:00 до 20:00). Офіційний сайт Національної
поліції: https://www.npu.gov.ua/konataktu.html
Суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії
насильству за ознакою статі є органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування, до яких особа, стосовно якої застосовано дискримінацію за
ознакою статі, може також звернутись. В органах виконавчої влади та
органах місцевого самоврядування визначається уповноважена особа
(координатор) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і
чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі та
передбачено створення відповідних координаційних рад, які мають
розглядати і вирішувати вищезазначені питання на місцевому рівні.
Потерпілий від дискримінації за ознакою статі має право звернутись за
захистом свого порушеного права до суду. В частині першій статті 23 Закону
України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»
зазначено, що особа має право на відшкодування матеріальних збитків та
моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі.
Для отримання правової допомоги потерпілі від дискримінації за ознакою
статі мають право звернутись до центрів з надання безоплатної вторинної
правової допомоги. Юристи всім без виключення нададуть безоплатну
первинну правову допомогу, що передбачає отримання консультацій,
роз’яснень з правових питань, складання непроцесуальних документів (заяв,
скарг, запитів).
За необхідності особам, зазначеним у частині першій статті 14 Закону
України «Про безоплатну правову допомогу», надається допомога у
складенні процесуальних документів та представництво інтересів в суді.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
